ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 4
РОЗДІЛ ІІ. ІНСТРУМЕНТИ 6
РОЗДІЛ ІІІ. МАТЕРІАЛИ 8
РОЗДІЛ ІV. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС 10
4.1. Підготовка поверхні 10
4.2. Підготовка матеріалу 13
4.3. Процес виконання 17
4.4. Контроль якості 19
4.5. Дефекти та їх усунення 20
РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ 25
РОЗДІЛ VІ. ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ 26
РОЗДІЛ VІІ. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ 27
ВИСНОВОК 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ














ВСТУП
Одне з важливих завдань, що стоїть перед будівельниками на найближчий час, - це забезпечення вирішення житлової проблеми. Разом з будівництвом житлових будинків слід збудувати тисячі шкіл, лікарень, об'єктів культурно-побутового призначення і торгівлі. Домогтися цього можна лише при підвищенні науково-технічного рівня будівництва, продуктивності праці, якості будівельних робіт.
За вартістю і трудовими затратами значну частину в загальному обсязі будівництва займають малярні роботи. Тому зниження їх вартості і трудомісткості має важливе значення для інтенсифікації будівництва і можливе лише за умови максимального застосування в роботі сучасних опоряджувальних машин та механізованих інструментів, нових опоряджувальних матеріалів і форм організації праці,
Великопанельне і великоблокове будівництво значно зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт виконують на заводах, де виготовляють великі опоряджені будівельні конструкції. Будівельні конструкції (насамперед стінові панелі) мають надходити на будівництво з поштукатуреними або облицьованими внутрішніми і зовнішніми поверхнями, пофарбованими вікнами і дверима.
Деякі трудомісткі опоряджувальні процеси, що важко піддаються механізації або автоматизації в умовах будівельного майданчика, переносяться на спеціалізовані заводи. Тривають роботи, пов'язані з запровадженням комплексної механізації і автоматизації виробництва матеріалів і виробів з переходом до цехів і заводів-автоматів. Застосовуючи на заводах механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій.
Опоряджувальні роботи (штукатурні, облицьовувальні, малярні тощо) виконують після закінчення всіх загально будівельних, санітарно-технічних та електромонтажних робіт. Після опорядження будинку його приміщення набувають закінченого вигляду, створюються потрібні санітарно-гігієнічні та естетичні умови для життя, праці і відпочинку людей.
Нині у будівництві працюють десятки тисяч малярів, багато з яких закінчили професійно-технічні училища. Маляри завершують будівельний процес і підготовлюють будинки до експлуатації. Малярні фарбування захищають будівельні конструкції від руйнівної дії атмосферних впливів, збільшують їхню довговічність. Опоряджені приміщення стають більш привабливими, красивими.
Для успішного виконання завдань, що стоять перед будівельниками, всі робітники-маляри повинні добре знати технологію виробництва опоряджувальних робіт, будову і роботу малярних машин і механізмів, передові методи організації праці. Особливо це стосується учнів професійно-технічних училищ, які готуються стати будівельниками і повинні бути добре підготовлені до самостійної праці на будівництві.
















РОЗДІЛ І: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
З давніх-давен людина почала застосовувати фарби для захисту різних будівельних конструкцій, а також з декоративно художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку – пігменту, і плівкоутворювальної речовини – в’яжучого. Всі фарби і відповідно фарбування залежно від виду в’яжучого поділяються на водні і неводні.
Водні фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження інтер’єра і зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фасадів). Залежно від в’яжучого яке використовують для приготування водних фарб водні фарбування бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні.
До неводних фарбувань належать олійні і емалеві фарбування, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев’яні від гниття, а оштукатурені від впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Їх легко мити і очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбована олійними або емалевими фарбами легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади). Міцність зчеплення плівки залежить також від якості підготовки поверхні, в першу чергу очищення її від іржі, плям кіптяви і мінеральних масел, пилу.
Залежно від якості малярні фарбування поділяються на прості, поліпшені і високоякісні. Просте фарбування застосовують під час спорядження будинків ІІІ класу, деяких промислових і тимчасових будівель, а також підсобних приміщень в різних будинках.
Поліпшене фарбування застосовують здебільшого в будинках ІІ класу (лікарні, школи).
Високоякісне – І класу (театри, музеї, палаци тощо).
Неводною називають таку суміш, у якій в’яжучим матеріалом є висихаючи масла (оліфи) або смоли, розведені у розчинниках. До робочої в’язкості суміші доводять оліфою або розчинником.
До неводних сумішей належать олійні, олійно-емульсійні, смалеві, смалянолеткі фарби, а також лаки.
Деякі синтетичні фарби застосовують на емульсіях типу ОВ (оліфа, вода), тому на робочому місці їх розводять водою.
Емульсією називають стійку механічну суміш рідини, які не змішуються одна з одною. Щоб приготувати стійку емульсію, до суміші додають речовину, яку називають емульгатором.
Залежно від співвідношення у суміші води, олії виділяють два види емульсій ОВ і ВО:
Емульсія ОВ (олія у воді). До складу цих емульсій входять оліфа (2-10%), вода і емульгатори. Емульгатори для емульсій ОВ є мило, луги, розчини тваринного або казеїнового клею. Емульсії ОВ застосовують при водних фарбуваннях для ґрунтовок, шпаклівок і декоративних фарбувальних сумішей.
Емульсії ВО (вода в олії). До складу цих емульсій входять вода (25-50%), Оліфи і емульгатори. Емульгаторами в емульсіях ВО є розчин клею або лужна вапняна вода. Емульсії ВО здебільшого застосовують при олійних фарбуваннях для грунтовок і фарбувальних суміш.
Фарбування поверхонь – це заключний стан опорядження будинку. Від якості фарбування залежать строки наступної експлуатації приміщення і його зовнішній вигляд.
До початку малярних робіт у приміщенні треба закінчити всі будівельні роботи, крім настилання паркету або лінолеуму. Особливо важливо закінчити роботи, пов’язані з монтажем центрального опалення і водопроводу, каналізації і внутрішньої електропроводки. Системи опалення і водопроводу повинні бути перевірені на тиск, а каналізація промита. У приміщеннях встановлюють і міцно закріплюють віконні і дверні блоки (або коробки).



РОЗДІЛ ІІ: ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПІДГОТОВКИ ДЕРЕВ'ЯНИХ ПОВЕРХОНЬ ПІД ЛАКОВЕ ФАРБУВАННЯ
Для виконання різних підготовчих операцій і фарбування дерев’яних поверхонь опоряджувальники широко застосовують різні машини і механізми. Проте деякі підготовчі операції (зокрема, розрізування щілин, підмазування їх, підготовку та фарбування невеликих ділянок поверхні, дрібних деталей тощо) виконують вручну.
Коротка характеристика інструментів, які застосовують для виконання цих робіт.
Схема 1: дає уявлення про класифікацію різних інструментів, використовуваних під час підготовки дерев’яної поверхні. Основою класифікації є вид робіт, виконуваних маляром.
Схема 1: перелік інструменту
Ескіз інструменту Назва інструменту Призначення інструменту
Інструмент для ручної підготовки

Терка для шліфування Для шліфування та усунення нерівностей;


шпатель Очищення поверхнностей від напливів, нанесення підмазуючи паст, шару шпаклівки, розшивання тріщин;

Гумовий шпатель Нанесення паст першого шару шпаклівки;

Скребки сталеві Очищення поверхні від старих набілів

стамеска Видалення сучків, зняття ворсин деревини, усунення нерівностейнерівностей

Схема 2: перелік засобів індивідуальної безпеки
Засоби індивідуальної безпеки
Головний убір
Одяг спеціального призначення
Взуття на товстій підошві
Робочі перчатки
Респіратор
Окуляри










РОЗДІЛ ІІІ: МАТЕРІАЛИ

Мал. 1: різновид кольорів лаку;
Покриття лаком дерев'яних поверхонь підкреслює і виділяє природну теплоту і особливості конкретної породи дерева. З одного боку, така обробка надає додаткову декоративність і захист поверхні. Але при цьому, деякі види лаків закривають природні пори матеріалу, запобігаючи виділення природних фітонцидів, запахів.
Крім того, перед тим, як покрити лаком дерево, його поверхню необхідно підготувати. Від ретельності проведення підготовчих робіт залежить кінцевий вигляд поверхні і термін служби лакового покриття.
Порядок підготовчих робіт включає кілька етапів. І перший з них - вирівнювання поверхні. Для різних виробів це може бути обробка за допомогою стругання рубанком. А також застосування сучасних електроінструментів в чому скорочує витрати часу і сил на цьому етапі робіт. Якщо в процесі виявляються підгнилі ділянки і сучки, їх вирубують за допомогою стамески й киянки (дерев'яний молоток).
На їх місце вклеюються вставки тієї ж породи, бажано підібрані по малюнку волокон, т. к. нанесення лаку на дерево підкреслить невідповідність ділянок, які зазнали такого ремонту, загального малюнку дерев'яної поверхні.
Вся поверхня ретельно шліфується наждачним папером різної зернистості, послідовно міняйте грубозернисті абразиви на дрібнозернисті. Обов'язкова умова, щоб подальша обробка дерева лаком дала хороший результат, - шліфування ведеться за напрямом вздовж його волокон. Домігшись рівної, гладкої, чистої і шовковистої поверхні, з рівномірним глянцем, первинне (чорнове) шліфування закінчують. Кінцева підготовка дерева до лакування після первинного шліфування за допомогою губки поверхню рівномірно зволожують невеликою кількістю води з додаванням столярного клею. Після просушування протягом трьох годин дрібнозернистою шкіркою проводиться чистове шліфування для підняття з поверхні ворсу. Така процедура може повторюватися до трьох разів, залежно від твердості деревини.
Після остаточної чистової шліфовки вся поверхня найретельнішим чином очищається від дрібного пилу. Потрібно пам'ятати, що обробка дерева лаком виявить всі недоробки і недбалості, допущені в підготовчих роботах. Зокрема, такий пил стане видно на лаковій поверхні у вигляді нерівностей і горбків, що псують зовнішній вигляд виробу. Усунути ці помилки надалі буде складніше, і дорожче.
Говорячи про підготовчі роботи, не можна не згадати тонування або фарбування поверхні під лак. Воно може виконуватися за бажанням і здатне надати додаткову декоративність матеріалу, імітацію цінних порід. Якщо ви збираєтеся виконати тонування деревини хвойної породи, її потрібно обезсмолити. Для цього за допомогою губки поверхню протирають бензином, ацетоном або содовим розчином.
Для тонування під чорне дерево краще підійде деревина груші, клена або берези. Під горіх добре тонуються осика, сосна. А тонувати під червоне дерево краще бук, горіх або липу. Проводячи роботи по тонуванню, потрібно знати, що підігрітий до 50 градусів тонер краще вбирається в структуру матеріалу. Після тонування виріб добре висушується при температурі до 20 градусів. Не допускається сушіння на сонці або з використанням опалювальних приладів. Висушені виріб ретельно протирається суконкой (легка поліровка).



РОЗДІЛ ІV: ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ ДЕРЕВ’ЯННОЇ ПОВЕРХНІ ПІД ЛАКУВАННЯ
4.1 Підготовка дерев'яних поверхонь під лакування
Дерев'яні поверхні фарбують лаковими фарбами для захисту деревини від гниття, а також для прикраси і забезпечення санітарно-гігієнічних умов.
При підготовці дерев'яних поверхонь під просте лакування виконують такі операції: очищають поверхні, вирізують сучки і засмоли, прооліфлюють, частково підмазують, шліфують, прооліфлюють підмазані місця і ґрунтують (перше лакування).
Готові столярні вироби (віконні рами і двері), що надходять на будівництво, іноді мають дефекти (задири, необрізані волокна в місцях стиків окремих елементів, нагелі, або дерев'яні цвяхи, що виступають, тощо), які треба усунути в процесі підготовки до лакування. До прооліфлювання поверхні дефекти усувають стамесками та шліфуванням. Під час висихання деревини великі сучки виступають над поверхнею, порушуючи шар лакової плівки, а іноді й зовсім випадають. Тому при підготовці поверхні їх треба вирубати. Перед вирубанням сучка стамескою визначають межу деревини, що будуть видаляти. Після цього сучок вирубують на глибину до 5 мм, а на його місце вставляють кусок деревини тієї самої породи (рис. 1). Кусок деревини закріплюють на клею так, щоб напрям волокон у ньому відповідав напряму волокон конструкції.

Мал. 2: Послідовність операцій при вирубуванні сучків

У конструкції з сосни або ялини часто зустрічаються засмоли — місця інтенсивного виділення смоли. Після фарбування смола продовжуватиме виділятись і порушуватиме фарбову плівку. Тому місця засмолів також вирубують стамескою на глибину 2—3 мм і після прооліфлювання підмазують олійною підмазкою. Підмазувати слід густою пастою, оскільки рідка паста під час висихання зменшується в об'ємі, тріскається і погано тримається на поверхні.
Суміші для підготовки поверхонь і методи їх нанесення такі самі, що й при підготовці обштукатурених поверхонь під олійні фарбування. Перед використанням оліфу можна підігріти, щоб вона краще просочила деревину під час прооліфлювання.
Ґрунтувальну суміш наносять щіткою і нею остаточно розтушовують її вздовж волокон деревини.
При підготовці дерев'яної поверхні під поліпшене фарбування, крім згаданих вище операцій, після шліфування підмазаних місць виконують одне суцільне шпаклювання поверхні з шліфуванням і зніманням пилу, ґрунтування і перше лакування з флейцюванням і шліфуванням кожного шару.
На профільні ділянки поверхні в дверях і віконних рамах шпаклівку наносять гумовими шпателями різної ширини, щоб профілі не спотворювались шпаклювальною масою. Шар шпаклівки після висихання шліфують, поверхню очищають від пилу ганчіркою і проґрунтовують.
Флейцюють ґрунтувальний шар щіткою-флейцем, рухаючи її вздовж волокон деревини, а після висихання його шліфують.
Так само наносять і обробляють шар першого лакування.
Підготовка поверхонь під високоякісне лакування сумішами відрізняється від підготовки під поліпшене лакування тим, що додатково виконують друге шпаклювання поверхні з шліфуванням її і зніманням пилу.
Після прооліфлювання поверхні, підмазування щілин і вибоїн гумовим або дерев'яним шпателем наносять перший шар оліфи 1,5—2,0 мм. Після висихання перший шар шліфують крупнозернистою шліфувальною шкуркою і всю поверхню очищають ганчіркою від пилу. Другим шаром оліфи вирівнюють перекривають всі допустимо пошкодженні місця під час шліфування. Для прооліфування дверей, вікон та інших внутрішніх дерев'яних поверхонь (крім підлог) можна застосовувати різновидні оліфові суміші.
Після висихання поверхні її шліфують дрібною шліфувальною шкуркою, знімають пил і ґрунтують. Підготовлена поверхня не повинна мати подряпин, смуг від щітки та інших дефектів. Якість роботи залежить від якості матеріалів та від акуратності і послідовності виконання кожної операції.
























4.2 Підготовка лакового матеріалу
Лаки – розчини плівкоутворючих речовин, переважно синтетичних смол, у розчинах що додаванням затверджувачів, пом’якшувачів, речовин, що прискорюють висихання (сикативів) та барвників (кольорові); утворюють прозорі декоративні та захисні плівки.
Правильність підготовки даного матеріалу залежить від його вибору, перш ніж почати виконання робіт потрібно купити сам матеріал. Вибираємо його за якістю характеристик, котрі детально написані на етикетці ємкості з матеріалом. Велику увагу приділяємо даті виготовлення. Перевірити це можна струснувши ємкість з лаком.
Приготувавши поверхню під лакування підготуємо сам лак. Відкривши ємкість з лаком потрібно ретельно перемішати консистенцію до однорідної маси та кольору, щоб при нанесені на поверхню не було ніяких дефектів.
Види та перелік лаків та їхнє призначення:
У більшості випадків лак є фінішним шаром в багатошаровій системі покриття.
За місцем застосування виділяють чотири основні групи лаків:
• паркетні лаки;
• лаки для декоративного оздоблення;
• човнові лаки;
• меблеві лаки.
Паркетні лаки є основною і, мабуть, найбільшою групою. Останнім часом для обробки паркету все частіше використовують однокомпонентні алкідно-поліуретанові і акрило-поліуретанові лаки, які також застосовні для покриття дверей, меблів та інших виробів із дерева.
Лаки для декоративного оздоблення мають широкий асортимент і спектр застосування як для внутрішньої, так і для зовнішньої обробки.
Човнові лаки створювалися спеціально для плавучих засобів, чим обумовлена їхня висока стійкість до перепадів температур, підвищеної вологості, впливу агресивних середовищ. Ці лаки в основному застосовуються для зовнішньої обробки, а також для обробки виробів, що знаходяться поза приміщенням, наприклад, таких, як садові меблі.
Меблеві лаки в даний час, так само як і всі інші групи лаків, часто застосовуються не тільки для обробки меблів, але і для покриття підлог та інших дерев'яних поверхонь.
Ще одним критерієм вибору лаку є його блиск. Залежно від зміни яскравості світлового потоку, відбитого від поверхні, розрізняють лаки високоглянцеві, глянцеві, напівглянцеві, матові і напівматові. Вимірюється цей коефіцієнт у відсотках за допомогою спеціального приладу. Так, наприклад, ступінь блиску глянсових лаків складає приблизно 80-90%, напівглянцевих - близько 40-50%, напівматових 10-15%. Лаки також діляться на групи в залежності від їх складу.
Алкідні лаки:
Алкідні лаки виробляються на основі алкідних смол і органічних розчинників. Ці лаки застосовують як для внутрішньої, так і для зовнішньої обробки, але є також і універсальні. У алкідних лаків високі показники міцності і вологостійкості. Єдиним їх недоліком можна вважати досить тривалий період висихання (близько 72 годин). Для скорочення цього терміну деякі виробники додають в лак спеціальний затверджувач, який скорочує період кристалізації до 24 годин. Наносяться лаки алкіду за допомогою кисті або валика. Можливо також нанесення методом пневматичного розпилення (ручним пістолетом або автоматичним фарборозпилювачем).
Масляні лаки :
Основними компонентами масляних лаків є рослинні масла, смоли (природного та синтетичного походження), а також органічні розчинники. В основному ця група застосовується для первинного покриття поверхонь з дерева. Після висихання ці лаки утворюють тверду прозору плівку, колірна гамма якої, залежно від компонентів лаку, може коливатися від світло-жовтого до темно-коричневого. Період висихання в середньому складає від декількох годин до кількох діб, залежно від атмосферних умов.

Нітролаки
Нітролаки являють собою розчини лакового коллоксилина різних марок, смол і пластифікаторів в суміші летких органічних розчинників. Застосовуються для внутрішніх оздоблювальних робіт. Нітролаки мають ряд переваг:
• короткий час висихання (кілька годин),
• дуже хороше зчеплення з поверхнею,
• гарне заповнення пор деревини,
• зручні для шліфування;
• досить висока міцність.
Однак нітролаки шкідливі для здоров'я людини, оскільки виготовляються на основі токсичних розчинників. Працювати з ними слід у респіраторі. Деякі види нітролаків містять в собі алкідні смоли, що покращує їх вологостійкість.
Акрилові лаки ( на водній основі)
Цей вид лаків вважається найбільш екологічно чистим. Вони не горючі, що виводить їх у розряд пожежобезпечних. Так як основою є вода, їх використання можливе переважно для внутрішніх оздоблювальних робіт. Акрилові лаки мають досить високі показники міцності і еластичності, а також не "підпалюють" деревину, зберігаючи її первинний колір і природну фактуру. Недоліком акрилових лаків є їх залежність від мікроклімату приміщення, в якому проводяться роботи. Для нормальної кристалізації необхідно, щоб вологість була не менше 50%, а це найчастіше важко забезпечити, особливо в зимовий період. Існують також двокомпонентні акрилові лаки - другим компонентом є затверджувач, додавання якого покращує опір механічним навантаженням, а також зменшує період висихання. Нанесення акрилового лаку здійснюється методом пневматичного розпилення або спеціальними валиками.
Епоксидні лаки
Епоксидні лаки в основному виробляються двокомпонентними. Вони володіють високою водонепроникністю, міцністю, стійкістю як до механічних, так і до хімічних впливів. Період їх висихання не перевищує 12 годин. Ці лаки мають достатньо великий спектр застосування, для внутрішніх і зовнішніх робіт.
Поліуретанові лаки
Мабуть, ця група лаків є чи не найпопулярнішою. Поліуретанові лаки відрізняються високою міцністю, стійкістю до стирання, механічних і хімічних впливів. Асортимент поліуретанових лаків досить широкий, і не тільки за кількістю виробників, але і по сфері використання - від покриття музичних інструментів до паркетних підлог.
Як випливає з усього вищесказаного, асортимент лаків досить широкий і різноманітний. Але тільки при правильному поєднанні компонентів покриття, при багатошаровому покритті (шпаклівки, грунтовки та інші) можна домогтися бажаного результату.


Мал. 4: Різновид лаків;







4.3 Процес виконання підготовки деревини до лакування;
В епоху розвитку сучасних технологій і створення нових матеріалів натуральне дерево не втратило популярності. Деревина широко використовується в будівництві будинків і котеджів, в роботах по обробці, у виробництві меблів. Якщо в заміському дерев’яному будинку в інтер’єрі переважають предмети меблів з дерева, то ні пральна машина, ні електрична плита з духовкою, не порушать гармонії з навколишньою природою. Дерево володіє величезною перевагою перед іншими зразками матеріалів — воно не виділяє в навколишнє середовище ніяких сторонніх домішок і абсолютно нешкідливо. Крім того, оброблена деревина має розкішну текстуру, на зрізі дерев’яної поверхні сама природа залишила унікальний малюнок. Для того щоб дерев’яні поверхні меблів або стін служили довго, їх рекомендується покривати лаком.
Лак може бути нанесений тільки на ретельно підготовлену поверхню деревини. Підготовчий процес в лакуванні дерева є дуже важливим моментом, оскільки від нього буде залежати результат. Для роботи слід запастися інструментом — наждачним папером різної зернистості, бруском, гумою. Крім інструментів, потрібно придбати або приготувати грунтовку. Якщо лаком буде покриватися фасад кухонних меблів, то слід захистити побутову техніку від пилу. Рекомендується укрити всі побутові кухонні прилади плівкою.
Дерев’яним бруском, обгорненим листом наждачного паперу, потрібно ретельно відшліфувати поверхню, яка згодом буде покривалися лаком. Виступаючі частини — різьба, візерунки, можуть бути відшліфовані за допомогою шматка гуми, обгорненого наждачним папером. Шліфування дрібних деталей і поглиблень проводиться за допомогою палички або стержня, також обгорненого наждачним папером. Шліфовку дерева фахівці радять здійснювати у напрямку вздовж волокон деревини, це допоможе уникнути подряпин на поверхні. Повторювати процес слід мінімум двічі, змінюючи при цьому наждачний папір на дрібнозернисту. В ході роботи потрібно за допомогою обприскувача змочити деревину. Після просушування деревини на ній виявляться малопомітні дефекти і шорсткості, які усуваються за допомогою фінішного шліфування дрібнозернистим наждачним папером.
Наступним етапом підготовки до лакуванню дерева має стати вирівнювання поверхні. З цією метою використовуються або розчинений у скипидарі віск, або спеціальні грунтовки, або деревна пудра. Деякі фахівці готують грунтовку для деревини самостійно, змішуючи у визначених пропорціях скипидар, натуральну оліфу, сикатив, мелену крейду і колор. Якщо в якості грунтовки для дерева застосовується деревна пудра, то тальк або крейда зазвичай змішують зі столярним клеєм або клеєм ПВА і додають потрібний барвник.
Після акуратного нанесення на поверхню деревини грунтувального складу необхідно добре просушити шар грунтовки. Висохлу поверхню піддають повторної шліфовці, для чого використовується найдрібніший наждачний папер. Дерево очищається від пилу щіткою. Дерев’яні поверхні, підготовлені до подальшого фарбування, стають ідеально рівними, шовковистим і гладкими на дотик. Після нанесення лаку дерево виглядає оновленим і набуває захисний шар, що оберігає його від старіння.



Мал. 5: Лакування дерев’яної поверхні;
4.4 Контроль якості при підготовці дерев’яних поверхонь під лакування;
Основні положення при лакуванні та підготовці дерев’яних поверхонь:
• на пофарбованій поверхні повинна утворитися міцна плівка, що має однорідну фактуру;
• не допускаються: смуги, плями, напливи, бризки, місцеві скривлення, просвічування попередніх шарів фарби, відлипи, зморшки, сліди щітки.
• Фарбування всіх видів поверхонь потрібно робити у техно¬логічній послідовності відповідно до СНІП III.04.03—87.
• Поверхні, пофарбовані олійними фарбами, емалями і лака¬ми, приймають не раніше утворення міцної плівки на них. Дерев’яні вироби приймають через 10 днів після нанесення остан¬нього шару фарби чи лаку.
• Якість неводного фарбування поверхонь залежить від наяв¬ності чи відсутності дефектів, наведених у таблицях 11—13.

Схема 3: дефекти та контроль за ними
Назва дефекту Якість виконаних робіт
Добра Задовільна
Просвічування попередньо¬го фарбування, сліди з’єд¬нання захваток, зморш¬ки, пусті щілиниілини, сучки та вибої, не зафарбовані місця

Не допускаються
Наявність на поверхні во-лосин, подряпин, крупи¬нок та інших нерівностей Ледь помітні в окремих місцях з відстані 2 м Ледь поміт¬ні з відстані 3 м
Шорсткість — ознака не-достатнього шліфування чи грубого шпаклювання Не допускаю¬ться Ледь помітні в окремих місцях

4.5 Дефекти та їх усунення при підготовці дерев’яної поверхні до лакування;
Необхідно знати декілька правил для одержання гарного результату:
- Волоски від кисті або маленькі включення в лаковій плівці допустимі, цього неможливо уникнути. Несуттєві дефекти на загальну стійкість покриття не мають жодного впливу
- Поверхня підлоги повинна бути покрита лаком рівномірно
-На лаковій плівці не повинно бути великих шорсткостей, напливів, виразних країв лакових смуг, пропущених ділянок,покриття повинне мати рівний блиск
Причини і способи запобігання дефектів лакування
1. Повільне засихання лаку
Причини:
• речовини, що містяться в деревині (природні масла), перешкоджають твердненню лаку. Наприклад, лак на основі штучних масляних смол (уретаналокидний, алкідний) не сохне на деревині деяких екзотичних порід (оливи, тика, камше);
• погано відшліфована поверхня, залишки воскових мастик збереглися в старих підлогових покриттях і перешкоджають твердненню лакового шару. Це може статися, наприклад, при використанні поліуретанових безводних, кислотних, уретаналкідних і алкідних лаків;
• затверджувач в двокомпонентний лак доданий в недостатній кількості, не розмішаний або погано розмішаний, або взагалі не внесений;
• занадто низька температура в приміщенні (нижче 10 С);
• температура в приміщенні досить висока, але поверхня підлоги холодна;
• недостатній доступ свіжого повітря (відсутність провітрювання);
• неправильний підбір отверджувача, наприклад, замість кислотного затверджувача в лак доданий отверджувач для поліуретанового лаку.
Способи усунення:
• якщо уповільнення процесу твердіння лаку пов'язано що в деревині містяться речовинами або дуже низькою температурою в приміщенні, то в більшості випадків достатньо збільшити температуру до 20 С і підсилити провітрювання. Через деякий час процес тверднення знову активізується і лак засохне;
• якщо був використаний невідповідний отверджувач або він був внесений в недостатній кількості, то в більшості випадків доводиться зшліфовувати нанесене покриття;
• у деяких випадках при використанні кислотних лаків положення можна виправити, якщо на вогкій поверхні нанести кистю чистий кислотний затверджувач. Але після такої операції необхідно заново відполірувати лаковий шар.
2. Поява напливів
Причини:
• лак наносився в дуже холодному стані;
• температура поверхні підлоги занадто низька, вологість повітря дуже висока;
• загальна вологість в приміщенні дуже висока (буває в новобудовах).
Способи усунення:
Білясті напливи завжди вказують нате, що на Свіжонанесеному шарі лаку сконденсувалася волога з повітря. У більшості випадків допомагає обробка білястих напливів розчинником. Після цього завжди слід проводити повторне покриття лаком. Перед нанесенням наступного шару необхідно прогріти приміщення і особливо важливо підвищити температуру поверхні підлоги.
3. Спучування або відшарування
Причини:
• несумісність шарів лаку у зв'язку з різним хімічним складом. Наприклад, на шар водно-дисперсійного лаку нанесений лицьовий шар двокомпонентного поліуретанового лаку;
• неправильний вибір розчинника;
• інструмент для нанесення лаку просочений очищаючим препаратом і при нанесенні лак змішався з цим препаратом або погано очищений інструмент;
• недостатність проміжного шліфування.
Способи усунення:
• при вздутинах на невеликих ділянках можлива підшліфовка інанесення нового шару;
• при вздутинах по всій поверхні виправити положення можна лише шляхом повної сошлифовки нанесеного лакового покриття.
4. Утворення бульбашки
Причини:
• лак занадто холодний;
• шар лаку, дуже товстий;
• засвічення сонячними променями;
• неправильний підбір валика або кисті для нанесення лаку.
Способи усунення:
Бульбашки утворюються тоді, коли лаковий шар твердне лише на поверхні, а всередині залишається рідким. Випаровується і піднімається вгору розчинник не може проникнути крізь затверділу плівку і скупчується у вигляді бульбашок. Виправити положення можна лише відполірував поверхню плівки і заново нанести шар лаку.
5. Поява смуг
Причини:
• занадто висока температура повітря в приміщенні або висока температура підлоги;
• шар лаку, що наноситься, дуже товстий;
• темп роботи дуже низький, покриті лаком ділянки встигають висохнути до покриття сусідньої ділянки, і між сусідніми плівками не відбувається зчеплення;
• неакуратність в роботі або неправильний підбір інструменту для нанесення лаку.
Способи усунення:
• в'язкість всіх лаків, а значить їх технологічні властивості, в т. ч. адгезію, можна декілька поліпшити шляхом додавання розріджувачів;
• при нанесенні першого шару впитуюча складова завжди більше, ніж при покритті інших шарів лаку. При нанесенні другого і наступних шарів бажано додавати в лак невелику кількість розчинника, щоб поліпшити адгезію з попередньою плівкою;
• у більшості випадків достатньо змінити ритм роботи, щоб сусідні ділянки покривалися лаком щонайшвидше і не встигали висихати;
• щоб знизити швидкість висихання плівки, допоможе зменшення опалювання і зниження інтенсивності провітрювання.
6. Шар лаку покритий «кратерами»
Причини:
• інструмент для нанесення лаку не в порядку; особливо це відноситься до валиків;
• неправильний вибір розчинника;
• протяг;
• лак, що наноситься надто холодний;
• «силіконове отруєння» поверхні лаку.
Способи усунення:
В умовах протягу на об'єкті багато паркетні лаки схильні до кратерообразовані, особливо якщо лак, що наноситься, був переохолоджений при складуванні і через це став надмірно в'язким. Положення можна виправити проведенням повної проміжної поліровки лицьового шару. Після цього відполірована плівка шліфується металевим шпателем з гострими кромками. Після шпаклювання поверхню добре просушуються, але підшліфовуватися більше не повинна; потім наноситься новий шар лаку.
7. Шорсткість
Точне визначення поняттю «шорсткість» в більшості випадків дати дуже важко, оскільки параметри шорсткості часто недостатньо відомі.
Причини:
• дуже дрібні бульбашки розподілені по плівці;
• на плівку потрапив пил;
• неправильне проміжне шліфування (поліровка) лаку;
• на плівку потрапили залишки лакової скориночки з ємності для нанесення лаку;
• жирові відбитки пальців на інструменті.
Способи усунення:
Виявити шорсткість плівки в більшості випадків можна лише буквально озброївшись лупою. Велика частина рекламацій, що оголошуються як шорсткість, пов'язана із забрудненнями на покриттях. На об'єкті необхідно всіма способами підтримувати чистоту робочого інструменту і ємності з лаком.
8. Поява зморшок на поверхні
Причини:
• занадто раннє нанесення нових шарів лаку;
• занадто велика товщина шару лаку, що наноситься;
• неправильний вибір розчинника.
Способи усунення:
Виправити дефект можна тільки у разі появи зморшин на невеликих ділянках покриття. Якщо зморшкуватість поширюється на всю поверхню підлоги, то нанесений шар лаку необхідно зшліфувати. Особливо схильні до утворення зморшок лаки на основі штучних масляних смол, якщо їх наносити надмірно товстим шаром або наносити новий шар, не давши досить просохнути попередньому.
9. Не рівний шар, поява плям
Причина: наноситься дуже товстий шар, матові добавки нерівномірно осідають в шарі лаку.
Спосіб усунення: необхідна проміжна поліровка і нанесення нового тонкого шару лаку.
10. Утворення тріщин
Причини:
• велика товщина нанесеного шару, наприклад, у випадку кислотності лаків;
• в двокомпонентний лак додано надто багато затверджувача.
Спосіб усунення: Потрісканий шар кислотного лаку можна тільки повністю зашліфувати і покрити поверхню лаком знову.
РОЗДІЛ V: ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСТЦЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДЕРЕВ’ЯННОЇ ПОВЕРХНІ ПІД ЛАКУВАННЯ
Продуктивність праці робітника залежить і від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали.
Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць; робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки на іншу.
Бригадир і кожний член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці, не заважаючи працювати іншому робітникові.
Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою,- зліва. Столик встановлюють так, щоб з місця його встановлення можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.
На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітника. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та механізмами і якісними матеріалами.
Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці потрібні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - тару для малярних сумішей.
Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Наприклад, лак, шпаклівку, суміші. їх замочують за добу до виготовлення. За цей час вони добре намокають, тому приготовляти суміш буде значно легше і швидше. Так само заздалегідь у спеціально виділених приміщеннях підігрівають та розмішують лакові матеріали. Підготовлені матеріали в процесі роботи подають на робочі місця.


Розділ VІ: Економічні розрахунки;

Для правильного обліку виконаної роботи встановлено технічні норми часу і виробітку,які відповідають рівню сучасної техніки, передової технології і досягнень новаторів виробництва. Норми періодично розробляють і видають спеціальними збірками, які мають назву «Єдині норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтні роботи»(ЄНіР)
Для виконання роботи з теми «Технологія виконання підготовки дерев’яної поверхні під лакування.» використовуємо: ресурсні елементні кошторисні норми (РЕКН) «Малярні роботи» № 15 ДБН Д. 2.2-15-2008
Технологічний процес: «підготовки бетонної поверхні під обклеювання паперовими шпалерами» складається:
1. Підготовка поверхні;
2. Підготовка матеріалу;
3. Процес виконання підготовки поверхні;
4. Контроль якості;
5. Можливі дефекти;
6. Правила техніки безпеки;

Для визначення норми виробітку використовуємо формулу:
Н. вир.= Кр. Х Кзм х Тзм / Нл-год, де
Кр. – кількість робітників, що виконують роботу;
К зм – кількість змін;
Т зм – тривалість однієї зміни;
Н л – год – трудомісткість виконання роботи.

Для даної роботи
Н л – год = 0,057
Середній розряд виконання робіт 2,2
Розцінка за 1 годину роботи даного розряду 11,55 грн.
Склад ланки по організації робіт:
Маляр: 2 розряд – 2 чоловіки
Норма виробітку:
Н вир = 2 х 1 х 8 / 0,057 = 280,7 м 2
Заробітна плата за 1 м 2 : 11,55 х 0,057 = 0,65 грн /м 2.
Заробітня плата за 1 зміну: 280,7 х 0,65 = 182,45 грн.

При розрахунку заробітної плати ми використовуємо усереднену вартість людино- годин по розряду у будівництві станом на 1.01.2008 року.


РОЗДІЛ VІІ: ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ПІДГОТОВКИ ДЕРЕВ’ЯННОЇ ПОВЕРХНІ ПІД ЛАКУВАННЯ
1. Вимоги безпеки перед початком роботи
Працівники повинні надягти спецодяг, застебнуті манжети рукавів, приготувати засоби індивідуального захисту, перевірити їх справність. Отримати пояснення по виконанню роботи у керівника робіт. Підготувати інструмент. Оглянути і приготувати робоче місце і підходи до нього на відповідність вимогам безпеки, прибрати всі зайві предмети, не загорожуючи при цьому проходів, перевірити стан підлоги, мокру або слизьку підлогу протерти. Забороняється виконувати малярні роботи при включеному електричному живленні приміщень, де здійснюються роботи;
Працівники не повинні приступати до виконання роботи при наступних порушеннях вимог безпеки:
а) несправностях засобів підмощування (драбин та драбинок), засобів захисту працюючих, інструменту або устаткування;
б) недостатньої освітленості робочих місць;
Перевірити стан ручного інструменту.
Бойки інструменту повинні мати гладку, трохи опуклу поверхню без скосів, вибоїн, тріщин та задирок. Рукоятки повинні мати по всій довжині в перерізі овальну форму, бути гладкими, не мати тріщин і до вільного кінця рукоятки повинні дещо потовщуватись – для запобігання висковзуванню рукояток з рук працівника під час змахів та ударів інструментом.
Вісь рукоятки повинна бути суворо перпендикулярна до повздовжньої осі інструмента. Клини (або кільце)для закріплювання інструмента на рукоятці повинні виготовлятись з м’якої сталі; вони повинні мати насічки (йоржі). Під час забивання клинів у рукоятки вони повинні утримуватись кліщами.
Рукоятки (держаки) лопат мастерків, шпателів повинні виготовлятись з деревини без сучків та косошару або із синтетичних матеріалів та надійно закріплюватись у тримачах, причому частину рукоятки, що виступає з тримача, необхідно зрізувати похило до поверхні інструменту. Інструмент ударної дії повинен мати гладку задню частину без тріщин, задирок, наклепу та скосів, і на його робочому кінці не повинно бути пошкоджень. Довжина інструмента ударної дії повинна бути не менше 150 мм.
Не дозволяється виконання роботи з інструментом, рукоятки якого насаджено на загострені кінці без металевих бандажних кілець.
2. Вимоги безпеки під час роботи
Роботи на висоті 1 м і більше над землею або перекриттям, виконуйте тільки з інвентарних засобів підмощування (драбин та драбинок) з дотриманням вимог безпеки при роботі із застосуванням драбин та драбинок
Не використовуйте для цього випадкові неперевірені предмети і засоби.
Не спирайте драбини на віконне переплетення та скло.
Під час роботи працівники повинні користуватись захисними окулярами.
Інструмент, яким виконуються роботи, необхідно розміщувати так, щоб запобігти його скочуванню або падінню.
Забороняється класти інструмент на поручні огороджень або на необгороджений край площадки риштувань, помосту, а також поблизу відкритих люків, колодязів тощо.
Під час перенесення або перевезення інструмента з гострими частинами ці частини повинні бути захищені.
Весь ручний малярно-штукатурний інструмент повинен періодично, не рідше 1 разу на 3 місяці, оглядатись, і у разі виявлення несправностей вилучатись з експлуатації.
Звільнену з-під розчинників і лакофарбових матеріалів тару негайно видаляти з робочого місця в складське приміщення.
Розчин фарби, випадково пролиту на підлогу, треба відразу ж засипати сухим піском або тирсою, а потім прибрати.
3. Вимоги безпеки після закінчення роботи
Прибрати інструмент у спеціально відведене місце. Видалити відходи, сміття тощо. Масляні ганчірки прибрати в металевий ящик для відходів. Фарби та розчинники та їх залишки здати керівнику робіт.
ВИСНОВОК
Я виконував дану дипломну роботу за темою «Технологія виконання підготовки дерев’яної поверхні під лакування». Під час виконання велику увагу звернув підготовці поверхні так як від цього залежить сама якість опоряджувальних робіт.
При закінченні лакування дерев’яних конструкцій вони набувають завершеного вигляду, в них створюються потрібні санітарно-гігієнічні і естетичні умови для використання.
У загальному обсязі опоряджувальні роботи займають значну частину. Тому зниження їхньої вартості і трудомісткості має важливе значення для інтенсифікації робіт і можливе лише за умов максимального застосування в роботі сучасних опоряджувальних машин і механізмів, нових матеріалів і форм організації праці.
Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зниженню собівартості опоряджувальних робіт сприяють також нові форми та методи наукової організації праці (НОП): створення комплексних механізованих бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних карт, карт трудових процесів тощо. Підвищення якості виконуваних робіт залежить від кваліфікації, ініціативи кожного робітника, сумлінного ставлення до своїх обов'язків, правильної організації праці в бригаді.
Нині працюють тисячі опоряджувальників, багато з них закінчили професійно-технічні училища. Для успішного виконання завдань кожен зайнятий на опоряджувальних роботах, має добре опанувати технологію їх виконання, будову і роботу застосовуваних машин і механізмів, передові методи організації праці.






СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Добровольский Г.М. Малярні і шпалерні роботи: Підручник. - К.: Вища шк., 1992. - 383с.: іл.
2. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання): Підручн. для проф. - техн. навч. закладів: У 3 ч. / А.С. Нікуліна, С.Г. Заславська, Н.Г. Ничкало та ін. - Ч.І. - К.: Вікторія, 2006. - 288 с. + кольор. вклейка.
3. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання): Підручн. для проф. - техн. навч. закладів: У 3 ч/.С. Нікуліна, С.Г. Заславська, Н.Г. Ничкало та: Ч. II. - К.: Вікторія, 2006. - 224 с.
4. Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.- М.- Высш. шк., 1984.- 176 с.
5.Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.- М.: Высш. шк., 1980,- 240 с
6. Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.- М.: Высш. шк., 1984.- 155 с.
7. Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство отделочных работ.- М.: Стройиздат, 1983.- 152-с.
8. Шепелев А М Штукатурные работы.-М.-. Высш. шк., 1983.- 143 с.