ВСТУП
///////
Отже, предметом теорії держави і права виступають такі явища суспільного життя, як держава і право, основні і специфічні закономірності їх розвитку і виникнення, їх сутність, призначення й функціонування державно-правової організації суспільства, що розглядаються як цілісні соціальні інститути, а також особливості політичної й правової свідомості і правового регулювання.
Але, звернемо увагу, як стверджує В.М.Корельський: "Теорія держави і права не ставить перед собою завдання вивчити всі сторони діяльності держави, зміст конкретних юридичних норм, практику їх застосування. Таке завдання виконує вся система наук про державу й право.
Крім того, предмет теорії держави і права перебуває в постійному розвитку. Це відбувається як на базі суспільних і юридичних наук, так і спеціальної науки, де предмет включає у сферу наукового пізнання нові явища, забезпечує рух науки від пізнання менш глибокої до більш глибокої сутності явищ, насамперед держави і права.
1.ПРЕДМЕТ І ФУНКЦІЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Кожна наука має свій предмет дослідження — явища та процеси реального світу, які вона вивчає, те, на що спрямоване наукове пізнання.
Теорія держави і права є соціальною, юридичною та загальнотеоретичною наукою, тому її предмет — загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права, що розглядаються як цілісні соціальні інститути.
Будь-яка наука розглядається і як дослідна діяльність, і як результат цієї діяльності. Предметом дослідження теорії держави і права є не всі, а тільки загальні та специфічні закономірності держави і права, тобто ті, що за своїм характером є фундаментальними, системоутворюючими в існуванні явищ, притаманних різним державам і системам права. До того ж ці явища докладно вивчаються теорією держави і права. Водночас держава й право вивчаються в їх діалектичному взаємозв'язку.
/////

2. МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

2.1 Метод пізнання держави і права.

Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології.
Методологія (вчення про методи) — система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження — інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет.
Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.
//////
З метою різнобічного пізнання держави і права слід користуватися зазначеними методами у сукупності.

2.2 Методологія пізнання держави і права.

Ознайомившись з предметом теорії держави і права, слід з'ясува¬ти, за допомогою яких засобів, прийомів ця наука досягає своїх ці¬лей, тобто які методи використовуються в науковому пізнанні явищ державно-правової дійсності. Теорія держави і права має не лише свій предмет, але й метод. Предмет теорії держави і права дає від¬повідь на запитання, яку галузь суспільного життя досліджує ця на¬ука. В той же час метод вказує на те, яким чином вона це здійснює.
Предмет теорії держави і права знаходиться в тісному взаємозв'я¬зку з методом його дослідження. Якщо теорія держави і права роз¬криває природу, сутність і закономірності державно-правових явищ і процесів, то метод орієнтує і націлює на певні пізнавальні підходи і необхідні дії, спрямовані на їх дослідження.
/////
Спеціально-юридичний метод полягає в описі державно-правової практики, юридичних норм тощо. За його допомогою встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їх відмінності, виробляються поняття та їх формулювання. Завданням цього методу є аналіз змісту чинного законодавства й практики його застосування державними органами.
///////

3.СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕТВОРЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Радикальні зміни, котрих зазнали в останній чверті XX ст. державно-правові явища в усьому світі, особливо у країнах Східної Європи, зумовили необхідність адекватного «реагування» на них з бо¬ку правознавства у цих країнах. Приведення цієї на¬уки у відповідність із соціальними реаліями потре-бує передусім її методологічного «переозброєння». Воно, вочевидь, стає можливим головним чином шляхом звільнення її від колишньої адміністратив-но-командної заідеологізованості, демонополізації методологічних підходів, плюралізації використову¬ваних методів дослідження. Це — необхідна перед-умова щодо об'єктивності пізнання державно-право¬вих явищ, поступального розвитку юридичної на¬уки, свободи наукової творчості.
///////
4) факторної «зрівнялівки», тобто прокламуван¬ня рівнозначності, однаковості впливу на досліджу¬ване явище численних різноманітних чинників, від яких воно так чи інакше залежить. У такий спосіб затушовуються відмінності між необхідними й ви¬падковими зв'язками явищ, створюється ґрунт для заперечення й дискредитації поняття об'єктивного закону або підміни його більш широким (але менш змістовним) поняттям залежності;
5) методологічної «зрівнялівки», тобто прого¬лошення абсолютної рівнозначності, рівноцінності усіх методів дослідження, заперечення будь-якої їх субординованості, залежності, системності (у той час, як така субординованість об'єктивно зумов¬люється наявністю різних рівнів, багатоаспектністю досліджуваних явищ);
/////////

4. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ВИВЧЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Наступним етапом конкретизації методології дослідження і практичної діяльності є залучення (визначення) на основі методологічних принципів пізнання, які визнані як такі у процесі формування методології, тих методів (прийомв, способів тощо), що, з одного боку, відповідають характеру і змісту прийнятих методологічних принципів, а з другого, які необхідні для отримання певної достовірної інформації про відповідний об'єкт та/або предмет.
Зрозуміло, що залежно від того, які методологічні принципи будуть вибрані суб'єктом пізнання як базові, будуть використовуватися і відповідні методи, методики та прийоми, а отже, і засоби та способи дослідження, форми їх конкретизації.
А.Кравець, коли пише про методологічні принципи фізики: "характерною рисою цих принципів є те, що вони виникають не у сфері "чистої" філософії, тобто не в рамках розвитку власного предмета філософії, а їх формування відбувається в руслі досліджень основ фізики".
При цьому слід брати до уваги, що деякі автори саме поняття "методологічні принципи" ідентифікують з методологічними принципами, що входять саме до цієї групи, хоча це уявляється неправильним.
- II група - методологічні принципи, які притаманні окремим мета теоретичним напрямам, які були передумовою виникнення тієї чи іншої метатеорії, що кооптуються останньою. Тобто їх наявність є передумовою формування теоретичного підходу, на базі якого відбувається дослідження. В них уже конкретніше виявляється певна галузева специфіка сфери дослідницького пошуку та/або практичної діяльності, однак це ще не "стратегія" дослідження об'єкта (предмета) дослідження;
//////
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002. С66
2. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова А. М. Колодія. — К: Юрінком Інтер, 2004.с35-40
3. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. / О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка.
4. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; за ред. В. В. Копейчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с.
5. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права / Кельман М. С., Му-рашин О. Г., Хома Н. М. — Львів: Новий світ, 2003. — 581 с.
6. Марчук В. М. Основні поняття та категорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва — К.: Істина, 2001. — 144 с
7. Молдован В. В. Основи держави і права: Курс лекцій / Молдо¬ван В. В. — К.: Юмана, 1996. — 176 с.
8. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред . В. В. Комарова. — X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. — 260 с.
9. Сурілов О. В. Основи загальної теорії держави і права. / Сурілов О. В. — Одеса: Одеський університет, 1995. — 128 с.
10. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. — 536 с.
11. Теорія держави і права: Підруч. / [Лисенков С. Л. та ін.] — К.: Юрін-ком Інтер, 2005. — 448 с.
12. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд . Шестопалова Л. М. — К.: Прецедент, 2004. — 224 с.
13. Теорія держави і права: Академічний курс: Підруч. / За ред. / О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
14. Тлумачний словник з теорії держави і права / Авт.упоряд. К. Г. Волинка. — К.: Магістр — XXI сторіччя, 2006. — 112 с.
15. Теорія держави і права у схемах і визначеннях - О.В. Бабкіна, К.Г. Волинка (2004) - 144 с
16. Теорія держави і права.Скакун О.Ф. / Харків 2001
17. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001